Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 918/2063/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)від органу державної виконавчої служби не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановувід 27.01.2016 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 918/2063/13 господарського суду Рівненської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"простягнення в сумі 7 407 581,33 грн.орган державної виконавчої службиВідділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 (суддя В.Г. Торчинюк) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5746679 грн. 35 коп. заборгованості, 512319 грн. 52 коп. пені, 546405 грн. 79 коп. штрафу, 40277 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 204849 грн. 89 коп. 3% річних та 65502 грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

18.03.2014 року господарським судом Рівненської області було видано наказ про примусове виконання рішення від 25.02.2014 року.

У листопаді 2015 року ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулось до господарського суду Рівненської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

У вказаній заяві заявник просив визнати наказ господарського суду Рівненської області від 18.03.2014 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 512 319, 52 грн. пені, 546 405, 79 грн. штрафу, 40 277,24 грн. інфляційних втрат, 204 849, 89 грн. 3% річних.

В обґрунтування заяви заявник посилався на частину 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України від 14.05.2015 № 423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" якою було встановлено списання пені, штрафних та фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними у 3-місячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року.

Оскільки Товариство 03.09.2013 року, в межах строку визначеного законом № 423-VIІІ здійснило повне погашення суми основного боргу за спожитий природний газ до 01.01.2014 року, останнє отримало право на списання пені, штрафних та фінансових санкцій.

Таким чином, на думку заявника, 512 319,52 грн. - пені, 546 405,79 грн. - штрафу, 40 277,24 грн. - інфляційних втрат, 204 849,89 грн. 3% річних, стягнутих рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 року у справі №918/2063/13, є фінансовими санкціями в розумінні частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та підлягають списанню на підставі її положень.

У письмових запереченнях на заяву ПАТ "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просив відмовити у задоволенні заяви, з підстав викладених у запереченнях.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.12.2015 (суддя В.Г. Торчинюк) задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу господарського суду від 18 березня 2015 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"- 512319 грн. 52 коп. пені, 546405 грн. 79 коп. штрафу, 40277 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 204849 грн. 89 коп. три процента річних.

Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції зазначивши, що оскільки на день подання заяви обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", щодо сплати пені у сумі 512 319 грн. 52 коп., 546 405 грн. 79 коп. штрафу, 40 277 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 204 849 грн. 89 коп. 3 процента річних, згідно з наказом господарського суду Рівненської області від 18 березня 2015 року №912/2063/13 на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відсутній, дійшов висновку, що вказаний наказ не підлягає виконанню у даній частині.

За апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Рівненській апеляційний господарський суд (судді: В.А. Саврій, С.П. Дужич, Ю.А. Мамченко) переглянувши ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.12.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.01.2016 р. залишив її без змін з тих же підстав.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.12.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Рівнетеплоенерго" у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України від 14.05.2015 № 423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", статей 8, 625 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго" просить залишити ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.12.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки товариство 03.09.2013 року, в межах строку визначеного частиною 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України від 14.05.2015 № 423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" здійснило повне погашення суми основного боргу за спожитий природний газ до 01.01.2014 року, а тому 512 319,52 грн. - пені, 546 405,79 грн. - штрафу, 40 277,24 грн. - інфляційних втрат, 204 849,89 грн. 3% річних, стягнутих рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 року у справі №918/2063/13 підлягають списанню.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5746679 грн. 35 коп. заборгованості, 512319 грн. 52 коп. пені, 546405 грн. 79 коп. штрафу, 40277 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 204849 грн. 89 коп. 3% річних та 65502 грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору, яка виникла за період жовтень 2011, вересень - грудень 2012 року за договором №14/2608/11 на купівлю - продаж природного газу від 30.09.2011 року.

18.03.2014 року господарським судом Рівненської області було видано наказ про примусове виконання рішення від 25.02.2014 року.

Судами також встановлено, що станом на 06 червня 2015 року за наказом від 18 березня 2014 року у відповідача перед позивачем рахувалася заборгованість в сумі 5 746 679 грн. 35 коп. за спожитий газ за період з 2011 року по 2012 рік.

Відповідно до платіжного доручення №1 від 03 вересня 2015 року на суму 5 750 641 грн. 84 коп., відповідач сплатив борг за договором №14/2608/11 від 30 вересня 2011 року за спожитий природний газ (а.с. 176).

Таким чином, ТОВ "Рівнетеплоенерго" непогашена заборгованість перед ПАТ "НАК" Нафтогаз" за договором від 30 вересня 2011 року № 14/2608/11 у сумі 512 319 грн. 52 коп. пені, 546 405 грн. 79 коп. штрафу, 40 277 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 204 849 грн. 89 коп. три процента річних, що разом складає 1 303 852,44 грн.

Листом від 03 вересня 2015 року №03-05/2756/2142 відповідач повідомляв ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що станом на 03 вересня 2015 року боржник виконав умову погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 01 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій), що залишилося непогашеною на день набрання чинності Законом України № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", непогашеною залишилися суми пені, штрафних та фінансових санкцій на суму 17 778 228 грн. 01 коп., що згідно закону підлягають списанню.

Наказом ТОВ "Рівнетеплоенерго" №33 від 17.09.2015 року було створено комісію з питань реструктуризації та списання заборгованості.

Протоколом з питань реструктуризації та списання заборгованості (пені, штрафних санкцій) від 18.09.2015 року вищевказана комісія на підставі частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вирішила провести списання з обліку ТОВ "Рівнетеплоенерго" кредиторської заборгованості перед ПАТ "НАК" Нафтогаз", зокрема, за договором №14/2608/11 від 30.09.2011 року, а саме у сумі 512 319 грн. 52 коп. пені, 546 405 грн. 79 коп. штрафу, 40 277 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 204 849 грн. 89 коп. три процента річних, що разом складає 1 303 852,44 грн., про що повідомила ПАТ "НАК" Нафтогаз" листом від 23.09.2015 року №03-05/3091/2368.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частина 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

06.06.2015 року набрав чинності Закон України від 14.05.2015 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до частини 13 статті 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (в редакції Закону України від 14.05.2015 р. N423-VIII) заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

(Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 р. у справі N3-57гс10 і від 04.07.2011р. у справі N3-65гс11).

З вищевикладеного слідує, що правова природа суми збільшення боргу боржника на встановлений індекс інфляції та 3% річних полягає у відшкодуванні кредитору понесених ним втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів під час прострочення боржника та отримання кредитором компенсації (плати) за користування боржником належними кредитору коштами.

Отже, зобов'язання божника зі сплати кредитору суми боргу, збільшеної на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних є збільшенням розміру грошового зобов'язання боржника, пов'язаним з його простроченням, а тому не підпадають під ознаки штрафних, фінансових санкцій.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції вказані приписи законодавства були залишені поза увагою, відповідні обставини справи при вирішенні спору, щодо визначення правової природи суми заявленої до списання заборгованості 1 303 852,44 грн., яка складається з 512 319 грн. 52 коп. пені, 546 405 грн. 79 коп. штрафу, 40 277 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 204 849 грн. 89 коп. три процента річних, встановлені не були.

Крім того, посилаючись на акт звіряння розрахунків за природний газ станом на 04.09.2015 року, судами не звернуто увагу на відсутність підпису ПАТ "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у вказаному акті.

Судова колегія, також вважає за необхідне зазначити про помилковість застосування судами приписів Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12 травня 2011 № 3319-VI та Закону України від 6 вересня 2012 року №5213-УІ "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно - промислового комплексу учасників Державного концерну "Укроборонпром", оскільки вони не стосуються спірних правовідносин.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, ухвала та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 р. у справі № 918/2063/13 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.12.2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач